Дитяче хобі тернополянина стало його професією

Микола Кафтан (30 р.) своє дитяче хобі, малювання, перетворив на професію. Він професійний художник. Пан Микола різьбить, робить розпис на стіні, а також вчить дітей у школі народних ремесел малюванню. Малювати він любить найбільше за усе. Свої роботи чоловік продає в картинній галереї, що на вул. Шептицького.

Микола Кафтан (30 р.) своє дитяче хобі, малювання, перетворив на професію. Він професійний художник. Пан Микола різьбить, робить розпис на стіні, а також вчить дітей у школі народних ремесел малюванню. Малювати він любить найбільше за усе. Свої роботи чоловік продає в картинній галереї, що на вул. Шептицького.

- З дитинства я любив щось творити своїми руками, - розповідає художник. - Пригадую, коли ходив у дитсадок, виліпив із пластиліну більш як 100 солдатиків. У мене тоді було своє військо.

Хотів стати дизайнером

Після закінчення художньої школи в хлопця особливого прагнення стати художником не було. В Кооперативний технікум на спеціальність художник-оформлювач він вступив, бо вирішив стати дизайнером. У той час Микола думав, що малювання - то швидше дитяче захоплення, яке навряд чи вдасться зробити професією.

 

- Якось у кабінет, де ми малювали, зайшла викладач Ганна Ткачик і почала придивлятись, як ми малюємо, - пригадує художник. - Побачивши мій малюнок, вона сказала, що в мене є талант, але я лінуюся його розвивати. А глянувши на малюнок моєї майбутньої дружини, вона сказала, що з роботи видно - дівчина дуже скрупульозна і працьовита.

Взявши до уваги слова викладача, Микола Кафтан почав ще більше розвивати своє вміння.

Цікаво, що з усієї групи нині лише він один продовжує малювати, інші зараз працюють комп'ютерними дизайнерами, мають фірми, які займаються зовнішньою рекламою та інше.

Малював дружні карикатури

У Рівненському державному гуманітарному університеті хлопець обрав спеціальність "Різьба по дереву".

- Я й на той час розумів, що гарно заробляють лише відомі художники, а прогодувати сім'ю в такий непевний час малюнками важко, - пригадує він. - І для мене дуже важливо було не зневіритися і зуміти перейти етап від невідомого художника, до такого, чиї роботи вже знають і цінують.

Спочатку свої картини пан Микола передавав в Іспанію, де в одного власника картинної галереї працювали його родичі. Так він продав портрет 12-річної дівчинки, а також кілька пейзажів. Його дружина, Ірина, також вміла добре малювати і також передавала до Іспанії власні роботи.

- Я малювала навіть на замовлення, - додає вона. - Вихідці з Тернополя просили намалювати їх на фоні рідних краєвидів. А пейзажі завжди мені добре вдавалися.

Пані Ірина любила малювати пейзажі, які бачила навколо. І навіть поїхавши з чоловіком на море, вранці вона виходила в гори, де малювала краєвиди. В той час пан Микола йшов до міста малювати шаржі і портрети. Зустрічалися вони лише ввечері.

Шаржі Микола Кафтан малював не лише на морі. Якийсь час він робив карикатури і на Валовій, і навіть у Львові.

- Якось у Львові мене ледь не побили через це, - пригадує художник. - Я йшов зі своїм етюдником містом, і тут на мене натикається якийсь чоловік і каже: "Давай, художник, рисуй меня".

Художник не розгубився і почав малювати дружній шарж. На такому портреті ніс у клієнта був видовжений, зуби надто великі, а очі маленькі і круглі, пригадує співрозмовник. Побачивши малюнок, замовник аж почервонів зі злості і почав кричати: "Ты че мне такой нос нарисовал!!! Это че, класно???". Його товариші, котрі спостерігали за процесом, почали щиро сміятися і врешті втихомирили його. Згодом і сам ображений

З часом художник перестав малювати шаржі, а почав більше звертатися до пейзажів, натюрмортів, портретів, а також копій відомих художників. Якось йому знайомі замовили зробити копію картини "Три мисливці" Перова. Сказали, що її хочуть подарувати на іменини чоловікові, котрий уже практично все має, але зовсім не цікавиться мистецтвом.

- Після того, як картину подарували, до мене звернувся іменинник і попросив намалювати ще одну, - пригадує співрозмовник. - А згодом він почав колекціонувати й інші витвори мистецтва.

Було й у пана Миколи не менш цікаве замовлення. Один тернопільський бізнесмен попросив зобразити на цілій стіні краєвид із Венеції. А нещодавно Микола Кафтан почав малювати коней. Поїхавши в село до знайомих, він побачив у них у стайні породистих коней. Після цього намалював картину, на якій зображувалось око коня, згодом зобразив коня в житі та сіру кобилу у віночку з ромашок. Зараз ці та інші картини можна побачити в галереї на вул. Шептицького.

- Єдине, що я не малюю, - абстракції, - каже художник. - Я вважаю, що звернутися до авангардного мистецтва можна лише тоді, коли матимеш чималий досвід у реалізмі.

Донька пана Миколи - Улянка - також має хист до малювання. З мамою вона ліпить із керамічної маси, з пластиліну, малює малюнки. Для її робіт батько зробив рамочки. Найкращі повісив у дитячій на стінах.

Чоловік помітив, що на продаж картин криза не вплинула. За його спостереженнями, зараз люди почали більше цікавитись мистецтвом і частіше купувати картини.

- Що більше я малюю, то більше мені подобається це заняття, - завершує розмову Микола Кафтан. - Я зрозумів, що для того, аби стати художником, спочатку потрібно чимось жертвувати, бути терплячим, щоб не перекинутись на інше заняття, яке виглядає прибутковішим. Адже і в наш час можливо і працювати і отримувати від роботи справжнє задоволення.

Стаття опублікована за посиланням: http://20minut.ua/news/148587